«Особливості сприймання іноземної мови дошкільнятами»

Для психічного розвитку дитини дошкільного віку характерні швидкий темп і значна інтенсивність (відбува­ються істотні якісні зрушення у про­цесах сприймання, пам’яті, мислення, уваги, уяви, зароджується довільна ре­гуляція поведінки тощо). Так, пам’ять дошкільняти має величезні можливос­ті. При цьому першорядне значення у навчанні його іноземної мови мають мимовільне запам’ятовування і пригадування. Малюк за­пам’ятовує слова та висловлювання спершу як позна­чення тих предметів, дій та властивостей, які він безпо­середньо сприймає і про які йому кажуть педагоги, рідні, знайомі у своїх звертаннях до нього під час ігор, у побу­ті, щоденних справах.

Почувши певні слова та фрази, дитина співвідносить їх із певним об’єктом відповідно до ситуації мовлення, а відтак після багаторазового повторення запам’ятовує це. Перекладу ж рідною мовою вона потребує здебільшого для уточнення значення слів, а не для запам’ятовуван­ня. Трохи згодом, наслідуючи дорослих, уже сама почи­нає використовувати певні іншомовні слова та синтаксичні конструкції. Спочатку вживає нечисленні автоматизова­ні мовленнєві зразки залежно від ситуації спілкування й розчленовує їх на окремі граматичні явища. Із накопиченням досвіду спілкування в дошкільняти утворюються неусвідомлені емпіричні мовні узагальнення, які є під­ґрунтям поступового формування чуття мови й одним із найбільш важливих передумов правильної побудови ус­ного мовлення. Вміння утворювати за аналогією ре­чення з однаковою граматичною конструкцією і є початком емпіричного мовленнєвого спілкування.

Поряд із мимовільним запам’ятову­ванням у дошкільному віці поступово розвивається й довільне (цілеспрямо­ване, свідоме, кероване вольовими зусиллями). П’яти-шестирічні діти сві­домо намагаються запам’ятати іншо­мовні слова й докладають зусиль для пригадування їх, хоча домінуючу роль усе ж таки відіграє саме мимовільне запам’ятовування.

Одна з найважливіших передумов успішного навчання іноземної мови – увага дошкільнят. Діти цього віку ще не мають стійкої цілеспрямованої ува­ги, не можуть тривалий час зосере­джуватися на одному завданні. Тому в роботі з ними слід використовувати такі вправи та ігри, які б допомагали урізноманітнювати види дитячої діяль­ності (при тому, що навчання дошкільнят іноземної мови є особливим ви­дом освітньої діяльності).

Малюки оволодівають чужою мовою практично, іміту­ючи та автоматизуючи певні мовленнєві зразки у певних ситуаціях, хоча ще не знають жодних граматичних пра­вил. Тому на початковому етапі навчання доцільно вда­ватися до так званого наслідувального, або усного методу, який ґрунтується на природному дарі людини – імітації. Спирання саме на принцип усної основи має ряд об’єктивних підстав. У процесі навчання діти дошкільного віку не вивчають складові частини не­відомої мови, а відразу опановують її як засіб спіл­кування, засвоюючи як окремі слова, так і цілі синтаксичні конструкції, особливості вимови тощо. Мова в цьому процесі виступає водночас предметом і засо­бом навчання. Такий усний «вступний курс» створює під­ґрунтя для подальшого оволодіння читанням та письмом як самостійними видами мовленнєвої діяльності.

«Оптимальний час початку навчання іноземної мови»

Актуальним є питання щодо вибору оптимального часу початку навчання дошкільнят іноземної мови. Цей вибір зумовлюється середовищем, у якому виховується малюк (сім’я, дошкільний заклад, позашкільний навчальний заклад), певними особливостями його розвитку (зокрема, наявністю чи відсутністю відхилень, затримок або випереджань вікової норми), мовною ситуацією у родині (якою мовою розмовляють рідні, чи володіє хтось із них іноземною мовою), функціонуванням даної мови у суспільстві (наскільки вона популярна, поширена, використовувана) та рядом інших чинників. Враховуючи це, навчання дитини другої мови можна розпочинати у різні строки.

• У старшому дошкільному віці (5-7 років). Розвиток фізіологічних і психічних процесів старшого дошкільника досягає того рівня, який забезпечує передумови для системного іншомовного навчання. П’яти-шестирічній дитині вже по силі успішно й зацікавлено оволодівати іноземною мовою завдяки свідомому й мотивованому навчанню. Вона здатна ставитися до неї як до предмета вивчення, порівнюючи її з рідною мовою, запитуючи в дорослого, комбінуючи знайомі елементи, індивідуалізуючи власні репліки тощо.

У дошкільних навчальних закладах в умовах штучного білінгвізму доцільно розпочинати вивчення іноземної мови як загальну практику з 5 років. Педагоги мають враховувати, що залучати дитину до вивчення іноземної мови в групі разом з іншими дітьми можна за умови її нормального загального розвитку й сформованості мовленнєвих умінь, коли вона вже засвоїла норми рідної мови й готова оволодівати іншою. Ось чому питання щодо вікових термінів початку навчання слід вирішувати щодо кожної дитини індивідуально, обираючи нормативні строки чи відкладаючи цю справу на майбутнє (або ж розпочинати її раніше). Ця проблема має розв’язуватися лише в інтересах малюка, щоб вивчення нової мови було для нього цікавим процесом відкриттів та пізнання, позитивно впливало на становлення підґрунтя особистісної культури й не зумовлювало фізичну та психічну втому, не було джерелом негативних емоцій.